Сергій, нацгвардієць з Кривого Рогу, отримав поранення під час запеклих боїв на Донецькому напрямку. Наразі чоловік лікується в одному з шпиталів. Про то, як відбувалися сутички з ворогом розповіли у пресслужбі 21-ої окремої бригади охорони громадського порядку імені Петра Калнишевського.
Сергій родом з Кривого Рогу та у минулому планував стати військовим – на початку 90-х років закінчив ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, однак доля склалася інакше – чоловік пропрацював оперуповноваженим карного розшуку в одному з районних відділів міста. Після виходу на пенсію декілька років провів за кордоном.
«У перший день повномасштабного вторгнення мені зателефонував син та сказав, що почалася війна. Не роздумуючи пішов до військкомату та був здивований чергами з добровольців. Призвали мене не одразу, а після мобілізації я був розподілений до нашої частини», - розповідає Сергій. Після проходження бойового злагодження він виїхав на ротацію до Херсонської області, де ніс службу у складі мобільних вогневих груп.
У квітні цього року гвардієць вдруге вибув на виконання бойових завдань в район Урожайного на Донеччині. У населеному пункті на той час вже не залишилося жодного місцевого мешканця, кожна хата – розбита.
Читайте також: Професія без права на помилку: сапер з Кривого Рогу розповів про особливості захисту Донеччини
«Під час першої ротації росіяни не проводили таких масованих штурмів, намагалися провести розвідку по двоє-троє чоловіків. «Шугали» їх, вони тікали. А зараз вже йдуть контактні, ближні бої», - відзначає Сергій. Він заступив на позиції вже наступного дня після приїзду на Донеччину.
«Ввечері я заступив на позиції та вже зранку наступного дня був стрілецький бій. Пробув там 4 дні та кожного дня, вранці та ввечері, нас намагалися штурмувати. «Пташка» нам допомагала, працювала артилерія суміжників, коли йшла техніка противника. Бувало, що ворог робив для себе так звану димову завісу, щоб зайти непомітно, але замість того, щоб наступати, противник розбігався у різні сторони», - говорить гвардієць.
«У той день, коли я отримав поранення, на нас йшло до 15 осіб живої сили. Вони думали, що йдуть до «своїх». Попередні рази спроби штурмувати відрізнялися – була задіяна техніка, особовий склад був підготовлений, а ці спокійно йшли та балакали між собою. Командир дав по ним чергу з кулемета і тоді розпочався бій», - розповідає Сергій.
«Приблизно через дві години по нас почали працювати скидами – атака дронами тривала десь з восьмої ранку і приблизно до четвертої години вечора. Від вибухів мою лежанку та мене засипало землею. У якийсь момент мій командир подумав, що я загинув, але обійшлося – отримав осколкове поранення та забій руки», - згадує Сергій.
Військовий говорить – поки ти перебуваєш на позиції, адреналін зашкалює. Розуміння того, через що довелося пройти приходить вже через кілька днів, коли аналізуєш бій та думаєш про те, як можна було зробити краще.
Після отриманого поранення Сергій та його побратими, теж поранені, близько двох кілометрів добиралися до точки евакуації. Після цього нацгвардійців доставили до госпіталю, де вони отримав необхідну медичну допомогу. Нині Сергій продовжує лікування.
Раніше ми писали: у Кривому Розі з нагоди 249-ї річниці міста бригадний генерал Збройних сил України Михайло Драпатий отримав високе звання «Почесний громадянин міста Кривого Рогу».